Бажаю тобі щоб прожив/прожила більше 100 років, аби побачила смерть кожної мразоти що прийшла з мечем і від нього й подохла✊

Із буйнесеньким вітром в погоні
Я до милої ввечері біг, –
Мов несли мене бистрії коні,
Під собою не чуючи ніг.
Моє серце, як лист, затремтіло,
Як в садочку побачив її, –
А вона невесела сиділа
І не глянула в вічі мені.
Лиш голівку склонила в долоні,
Похилилась, як в лузі лоза,
Задрижали устонька червоні,
А по личку скотилась сльоза.
ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, З ЦИКЛУ “ЛІРИКА ІІ”